Методичні рекомендації
ЛІТНЄ ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
Літній період особливо сприятливий для зміцнення здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, початку загартування дитячого організму, як у в повсякденному житті, так і спеціально організованого. Літню роботу з дітьми в закладі дошкільної освіти прийнято називати оздоровчою. Цим визначається її основна мета і завдання. Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей .
Основним пунктом в режимі дня є виконання комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів: щоденна ранкова гімнастика та гімнастка після сну, фізкультурні заняття, розваги, спортивні свята, «доріжки здоров’я». Цим визначається її основна мета і завдання. Влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися вправи великої рухливості повинні чергуватись із спокійними.
Але слід не забувати, що влітку збільшується ризик: перегрівання, сонячних опіків, зниження апетиту в спекотні дні - ми намагаємося уберегти малят від цього.
Організація прогулянок влітку
Ефективним засобом оздоровлення та фізичного виховання дітей є прогулянки, які організовують на ігрових майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи.
Це час для розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах та видах основних рухів. Активна діяльність на прогулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває рухи, формує фізичні якості, підвищує життєвий тонус і сприяє всебічному розвитку. Тому в літній період варто забезпечити максимальну тривалість щоденного перебування дітей на свіжому повітрі.
Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням навчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та посібники, проявити свою ініціативу та творчі здібності.
Щоб зробити прогулянку цікавою та змістовною, вихователі ретельно планують її.
Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей варто активізувати, залучати до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, і якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід переключати на діяльність, яка вимагає точності рухів, уваги та стриманості.
Загартувальні процедури
Загартування повітрям
· повітряні ванни в приміщенні(діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щобдіти не перегрівалися);
Загартування водою
· обтирання(починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати допояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.
· обливання(Загартуванню сприяє обливання стоп. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
· купання( у гумових басейнах, встановлених на майданчиках);
Загартування сонцем
· Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітямвід 1 до 3 років.
· Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).
· Загорати часто, але нетривало.
· Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.
· Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу.
· Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.
· Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.
· Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.
Заняття з фізичної культури
Влітку, як і взимку заняття складається з трьох частин, але при його проведенні необхідно кожного разу враховувати стан погоди і в залежності від того збільшувати або зменшувати навантаження.
Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Вихідні положення не повиннібути стабільними, раз і назавжди закріпленими за даними вправами, їх треба частіше змінювати.
Ранкова гімнастика
· Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі.
· У теплу погоду діти мають виходили на гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж.
· Структура ранкової гімнастики влітку залишається незмінною.
· У залежності від погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.
Ігри
Спортивні(бадмінтон, городки, з елементами футболу, з елементами баскетболу).
Рухливі(ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; наорієнтування у просторі).
Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:
· під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості;
· на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещоадаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;
· увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.
Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.
При поясненні гри не можна садити або ставити дітей обличчям до сонця. Сонце заважає дітям бачити вихователя, і вони погано сприймають пояснення і показ рухів у грі.
Рольові(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик);
Народні(згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик).
Консультація для педагогів
«Патріотичне виховання дітей дошкільного віку»
Патріотичне виховання підростаючого покоління - одна з найбільш актуальних завдань нашого часу. «Патріотичне виховання громадян України спрямоване на формування і розвиток особистості, яка володіє якостями громадянина, патріота і здатною успішно виконувати громадянські обов'язки в мирний і воєнний час. Система патріотичного виховання передбачає формування і розвиток соціально значущих цінностей, громадянськості і патріотизму в процесі виховання і навчання в освітніх установах усіх типів і видів». Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку - одна із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, рідному місту і рідній країні. Найбільш складною є робота з виховання любові до рідного краю і рідної країни. Любов до рідного міста, селища, гордість за свою країну мають величезне значення для розвитку особистості дитини. Без любові до Батьківщини та поваги до її історії та культури, неможливо виховати громадянина і патріота своє Батьківщини, сформувати у дітей почуття власної гідності, позитивнв
і якості особистості.
Діти повинні зрозуміти, що вони є частиною народу величезною і багатої країни, що вони громадяни України, маленькі українці. Для цього краще всього знайомити дітей з малою батьківщиною - місцем, де вони живуть. Діти повинні знати той район, в якому вони живуть, бачити красу тих вулиць, по яких проходять кожен день. Потім потрібно підводити до розуміння того, що місто - частина великої країни, а діти - жителі України, її громадяни. Громадянин - житель країни, який визнає її закони (правила поведінки), тому що він любить свою країну. Треба пам'ятати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття до рідного міста, рідної країні у нього проявляються в почутті захоплення своїм містом, своєю країною. Саме ці почуття необхідно викликати в процесі роботи по ознайомленню дітей з рідним містом і рідною країною. Такі почуття не можуть виникнути після декількох, навіть вдалих занять. Це результат тривалого, систематичного і цілеспрямованого впливу на дитину.
Знайомство дошкільника з рідним містом і рідною країною - процес тривалий і складний. Він не може проходити від випадку до випадку.
Почуття патріотизму включає в себе наступні параметри:
- почуття прихильності до тих місць, де людина народилася і виросла;
- шанобливе ставлення до мови свого народу;
- турботу про інтереси батьківщини;
- гордість за соціальні і культурні досягнення своєї країни;
- шанобливе ставлення до історичного минулого свого народу, його звичаїв і традицій;
- прагнення присвятити свою працю на благо могутності і розквіту батьківщини.
Формування будь-якої моральної якості процес тривалий і досить трудомісткий. Будь-яке моральне якість здобуває стійкість при сформованому світогляді. В дошкільній педагогіці доцільно почати роботу з формування патріотизму через виховання почуттів любові дитини до своєї родини, до свого місця народження - це і є закладка основного базису.
Як досягти позитивного результату спрямовані на вдосконалення морально - патріотичного виховання в ЗДО, пропоную зміст і раціональність матеріалу розвивального середовища для організації роботи з патріотичного виховання дітей дошкільного віку:
створення локацій у групі при ознайомленні дітей
-оформлення куточка міста в груповій кімнаті: різноманітність експонатів, макетів пам'ятних та історичних місць, реальні предмети в експозиції ( медалі, листи, фотографії, спогади родичів)
методичне забезпечення :
-наявність картотеки на наявний матеріал
-доцільність розташування матеріалу
- відповідність змісту віком дітей
- доступність вільного користування
- естетичність оформлення
наявність ігор і посібників для організації з дітьми
- дидактичні ігри
-настільно - друковані ігри
-атрибути до сюжетно - рольових ігор
-ілюстративний матеріал
- рукописні ігри
- дотримання гігієнічних вимог при виготовленні посібників та ігор, виставки малюнків, плакатів, консультації і рекомендації, анкетування .
СПІЛКУЄМОСЯ З БАТЬКАМИ ВИХОВАНЦІВ
Поради вихователю щодо співпраці з батьками вихованців
Позитивний вплив виховання на дитину значною мірою залежить від стосунків між педагогом і батьками дитини. І саме від результатів такої співпраці залежить становлення і виховання дитини як особистість. В Сухомлинський
Робота з сім’єю – це кропітка праця. Основна мета – навчати батьків самостійно вирішувати життєві завдання. І вихователь, і батьки – дорослі люди, які мають свої психологічні особливості, вікові та індивідуальні риси, власний життєвий досвід і бачення проблем.
На мить ввімкнімо фантазію й уявімо… Вранці мами й тата приводять дітей у дитячий садок, ввічливо кажуть: «Доброго ранку!» - і йдуть. Увесь день діти проводять у дитячому садку: граються, гуляють, займаються… А ввечері приходять батьки і, сказавши: «До побачення!» - забирають дітей додому. Педагоги та батьки не спілкуються, не обговорюють успіхи дітей і пережиті ними труднощі, не з’ясовують, чим живе дитина, що її цікавить, тішить, засмучує. А якщо раптом виникнуть запитання, то батьки можуть сказати, що було анкетування і ми там про все розповіли. А педагоги скажуть їм так: « Адже є ж інформаційні стенди. Прочитайте, там все сказано!». Погодьтеся, картина вийшла безрадісна… І хочеться сказати, що таке просто неможливо.
У педагогів і батьків єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими, активними, здоровими, життєрадісними, товариськими, щоб вони виросли гармонійно розвиненими особистостями. Сучасні дошкільні заклади багато роблять для того, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. З одного боку, педагоги зберігають усе краще, перевірене часом, а з іншого – шукають і прагнуть запроваджувати нові, ефективні форми взаємодії з родинами вихованців, основне завдання яких – досягнення реальної співпраці між дитячим садком і сім’єю.
Бажання піти на контакт, налагодити взаємини, допомогти одне одному, побачити в іншому право іншого на власну позицію і зрозуміти цю позицію. Спілкування буде успішним, якщо воно змістовне, засноване на загальних і важливих для обох сторін темах, якщо кожна з них у процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.
Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю. Щоб вибудувати вдале спілкування, важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання і потребах сім’ї, знати останні досягнення науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить у них партнерів, однодумців.
Зразковий кодекс спілкування
1. Завжди прагнути бути в хорошому настрої і бути приємним у спілкуванні.
2. Намагатися відчути емоційний стан батьків.
3. Знаходити можливість щоразу говорити батькам щось позитивне про дитину – це найкращий спосіб схилити батьків до себе.
4. Давати батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.
5. Бути емоційно врівноваженим під час спілкування з батьками, подавати приклад ввічливості й такту.
Проведення бесіди з батьками
З ініціативи вихователя
Проводити бесіду з батьками варто, якщо вихователь хоче краще пізнати дитину, зрозуміти причини її поведінки, дібрати індивідуальний підхід до неї, поділитися позитивними фактами щодо дитини тощо, тобто психологічна мета бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.
Організовуючи початок діалогу, необхідно провести церемонію привітання. Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати, усміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені та по батькові.
Далі необхідно встановити згоду на контакт. Це означає, що вихователь обов’язково обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батьки поспішають, уточнює, який запас часу вони мають. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, адже інформація все одно не буде засвоєна.
Створення умов для діалогу полягає в тому, що вихователь продумує, де і як він відбуватиметься. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батьки (або мама чи тато) стояли, або щоб вихователь сидів за своїм столом, а батьки – на дитячих стільчиках. Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно їм, звернути увагу на їхні та свої жести та пози. Жести й пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (недопустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі – «руки в боки», закинута назад голова тощо).
Для зняття напруження батьків і переходу до проблеми слід конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося б познайомитися з батьками (ім’я дитини), щоб знайти до неї підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім’я дитини), бачу в ньому і позитивні риси, і не дуже; мені потрібна ваша допомога, щоб краще зрозуміти його» тощо. Викликаючи батьків для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда передбачає діалог, отже, йому потрібно продумати не лише повідомлення, а й те, що він хоче почути від батьків. Так, вихователю необхідно сформувати свої запитання до батьків дошкільника, щоб дати їм можливість висловитися.
Початок розмови має містити позитивну інформацію про дитину, причому не оцінні судження: «У вас хороший хлопчик (дівчинка), але … (далі – негативна інформація на 10 хвилин)», а повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивного боку. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.
Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні подаватися дуже коректно, без оцінних суджень, не починатися з «не»: «Він (вона) у вас неслухняний, неорганізований, невихований тощо».
Також не слід після позитивної інформації про дитину продовжувати розповідь про негативні факти за допомогою сполучника «але»: «Ваш син (донька) акуратний, охайний, але неорганізований». Переходити до відомих фактів найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще не дуже добре знаю Петра, не могли б ви мені допомогти розібратися» (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти…», «Мене турбує…», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим…». Під час повідомлення негативн7их фактів рекомендують робити акцент на подолання небажаних проявів.
Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків щодо дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син (донька)», тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендують частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені й по батькові до батьків якомога частіше. Основними під час бесіди є висловлювання батьків, адже саме це робить розмову діалогом.
Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить своє повідомлення запитанням до батьків щодо проблеми, використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато важливого та необхідного про вихованця і його сім’ю. Для цього педагогові потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батьків.
Свою участь у діалозі можна показати, виразивши почуття із приводу розповіді батьків: «Я радію тому, що у нас єдині погляди на…», «Мене здивувало…», «Я засмучена…» тощо. Це запобігає виникненню конфлікту в разі різних поглядів і сприяє порозумінню сторін.
Конкретні поради вихователь дає лише в тому разі, якщо батьки просять у нього поради. Вони стануть ефективними тоді, коли матимуть конкретний зміст, будуть доступними у виконанні, простими за формою викладу.
Вихователю рекомендують підбити підсумки бесіди на основі прийому рефлексивного слухання – «резюмування»: «Якщо підсумувати сказане вами, то…» і намітити шляхи подальшої співпраці, домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.
Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання. Вихователю слід, звертаючись до батьків по імені й по батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, провести батьків і сказати слова прощання доброзичливо та з усмішкою.
Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків
Уявіть ситуацію: візит мами став несподіваним для вас. У вас немає часу розмовляти з нею. Як ви вчините? Проявивши максимум уваги й люб’язності до мами, вихователю замість уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її прихід і запланував дуже важливу справу, яку не можна відкласти, і що має лише кілька хвилин. Якщо маму це влаштовує, можна поговорити, якщо ні, він вислухає її в будь – який зручний для неї час. Так, педагог дає зрозуміти про своє бажання щодо діалогу, незважаючи на несприятливі обставини.
Вислухайте батьків. Дайте їм «випустити пару». Пам’ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образу, що виникла в батьків. Слід подумки відокремити себе від цієї образи і, спостерігаючи за бесідою ніби збоку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо не відповідати агресією на агресію, оскільки ситуація може стати некерованою. Слідкуйте за своєю позою, намагайтеся виражати співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, ви стурбовані поведінкою (ім’я дитини)», «Намагатимуся зрозуміти вас…», «Вирішимо це разом» - додадуть бесіді конструктивного характеру, що допоможе з’ясувати справжню причину звернення до вихователя.
Вихователю слід пам’ятати про те, що батьки приходять із певними фактами. Завдання вихователя полягає в тому, щоб визначити ступінь їх обґрунтованості. Довести правдивість цих фактів можна лише за допомогою переконливих аргументів. Уміння вихователя використовувати об’єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків. Необхідно відповідати на всі запитання батьків. Це допомагає перенести бесіду на діловий рівень спілкування і з’ясувати всі інші «больові точки» батьків щодо виховання і розвитку дитини.
Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.
Які фрази доцільніше
використовувати для початку
бесіди з батьками
- Вибачте, якщо я завадила…
- Я б хотіла…
- Імовірно, ви про це ще не чули…
- Вам буде цікаво дізнатися…
- Мені видається цікавим те, що…
- Ви хочете…
- Як ви знаєте, …
- Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати…
- Звичайно, вам уже відомо…
- Ви, напевно, про це вже чули…
Під час спілкування з батьками
потрібно формувати
«Я – повідомлення»
- Якщо, я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб…
- Я розумію вашу думку, проте…
- Мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б…
- У вашої дитини чудово виходить робити…, але потрібно попрацювати над…
- Я помітила, що дитина почала…
- Я цікавлюся як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа…
- На жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.
Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми й дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він стане в пригоді в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.
Вихователь – упевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе; людина, яка дотримується основних чотирьох правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.
"НАВПРОТИ ЧИ ПОРЯД? АБО ЯК СПІВПРАЦЮВАТИ З БАТЬКАМИ ВИХОВАНЦІВ!"
Співпраця з батьками — одна зі складових успішної роботи колективу будь-якого дитячого садка. Проте зазвичай батьки хочуть одного, а програма дошкільної освіти вимагає іншого. Як прийти до компромісу? Організуйте день батьківського самоврядування та інші цікаві форми роботи
Дитячий садок — це місце зустрічі дітей, батьків і педагогів. Але всі такі різні. Як узгодити співпрацю та зробити її ефективною? Наша відповідь — співпраця на рівних умовах. Ми не розповідатимемо про традиційні форми роботи на кшталт батьківських зборів або святкових ранків. Натомість поділимося цікавими й ефективними напрацюваннями.
Яка основа успішної співпраці
Більшість батьків формує своє ставлення до закладів дошкільної освіти через призму інформації, яку висвітлюють на телебаченні чи в соціальних мережах. Вони порівнюють свою дитину з іншими; садочок, у який водять малюка, — з іншими закладами; свого вихователя — з вихователем іншої групи. Кожен із батьків вважає, що знає, як правильно і як ліпше. Тому надважливо узгодити позиції та очікування вихователів і батьків, гуманізувати взаємодію, налаштуватися на професійне та особистісне самовдосконалення.
Як перша освітня ланка ми реалізуємо такі напрями співпраці педагогів і батьків:
налагоджуємо партнерські взаємини;
ознайомлюємо з програмами, за якими працює заклад дошкільної освіти;
інформуємо про підходи закладу до виховання й навчання дошкільників, про нетрадиційні методи і прийоми в роботі з дітьми;
створюємо атмосферу спільності інтересів, взаємопідтримки, взаємопроникнення партнерів у проблеми одне одного;
збагачуємо виховні вміння батьків, підтримуємо їх упевненість у своїх педагогічних можливостях.
Наше гасло — максимальна прозорість і відкритість. Ми показуємо батькам, на що спрямована робота дитячого садка, чим зайняті діти впродовж дня тощо. А також розвіюємо міфи, що створили засоби масової інформації у батьківській свідомості.
Як посилюємо взаємодію
Щоб поліпшити взаємодію дитячого садка та батьків вихованців, ми урізноманітнюємо форми роботи. Поряд із традиційними батьківськими зборами та консультаціями залучаємо батьків до участі в цікавих тематичних заходах.
Формат родинного свята дає змогу ближче познайомитись із родинами вихованців. Педагоги мають нагоду побачити модель поведінки та спілкування мами чи тата з дитиною. У неформальній обстановці вихователю і батькам значно легше налагодити контакт одне з одним.
Мета родинних свят — популяризувати культурні й моральні цінності сімей вихованців, зберігати та розвивати родинні традиції, уподобання, хобі. Ми спонукаємо батьків обмінюватися досвідом сімейного виховання, розкривати свої творчі здібності. Як показує практика, найцікавіші ті свята, що пов'язані з народними та сімейними традиціями.
Ніщо так не зближує, як спільна діяльність. Саме тому в нас постійно функціонує виставка спільних робіт дітей і батьків «Мистецтво виховує, вчить, розвиває».
Усі роботи створювали батьки разом із дітьми за допомогою різних технік образотворчого мистецтва.
Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю
Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:
1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.
2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.
3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.
Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.
Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо).
Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.
Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.
Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.